У Цюриху набирають обертів майстер-класи з “Писанкарства”. Цей проект розпочала українська школа «Крила», яка вже кілька років функціонує у Швейцарії. Розмальовувати писанки приходять не лише українці, а й швейцарці. Плата за опановування українських традицій символічна.
Через повномасштабне вторгнення росіян Вікторія Царінна з мамою Мариною до Швейцарії приїхали з Полтавщини. Марина на курс писанкарства приходить вже вп’яте, донька вирішила спробувати вперше. «Я побачила інформацію в Тік-тоці. Крім того, моя мама багато про це розповідала. Тому я захотіла спробувати», – каже учасниця майстер-класу.
Щоразу Марина одягає сорочку, вишиту власноруч. Зізнається: прикрашати яйця складно. Але турбуватися потрібно не про красу ліній, а про щирість помислів. Цьому надавали значення й наші предки, розмальовуючи писанки. «Раніше, коли наші прабабусі сідали писати писанки, вони одягалися у найкращий одяг, прикраси, а ще випроваджували дітей спати. У давнину писанки писали вночі, коли діти спали», – розповідає Марина ЦАРІННА.
Полтавських орнаментів ще не малювала, зізнається жінка. Цього дня акцент робили на Захід України. Писанки з оленем та різними орнаментами навколо тварини притаманні Буковині та Гуцульщині. Навчає майстерності усіх присутніх Юлія Джурюк – писанкарка з 4-річним досвідом. І навчилась професійно прикрашати українські писанки Юлія лише в Швейцарії. Але любов до древньої української традиції ще в дитинстві привила їй бабуся. «Раніше я тільки в дитинстві зі своєю бабусею це робила. Мені завжди це подобалось, це була для мене як магія. Я чекала цього дня», – пригадує Юлія Джурюк.
Для новачків, каже Юлія, існують поблажки. Спочатку малюнок вони наносять олівцем. І лише потім беруть до рук писачки. Крок за кроком дійшли й до воску. Потім усі яйця поставлять до духовки, зітруть із них зайвий віск і…милуватимуться своєю ж роботою. Засновниця української школи у Цюриху «Крила», яка й стала ініціатором проекту з писанкарства, Ірина Атамас каже: ці майстер-класи як арт-терапія. «Ми запропонували цей проект, бо хотіли, крім дітей, зацікавити також дорослих, надати їм можливість приходити і спілкуватися один з одним», – додає Ірина Атамас. «Я відчуваю рівновагу, заспокоєння – мені цього дуже не вистачає. Так, сирени, яка б сповіщала про повітряну тривогу, у Цюриху немає. Але я сильно хвилююся за рідних, які залишились в Україні, намагаюсь допомагати, робити все можливе і неможливе, щоб підтримати наші традиції, залучити дітей до всього українського», – розповідає учасниця майстер-класу Олена Дорофєєва.
Окрім дорослих, серед учасників майстер-класу чимало дітей. Більшість – українці. Втім, серед тих, хто полюбив українську традицію, є й перуанка Тамара. До Швейцарії жінка переїхала одразу після народження. Але ні в Перу, ні в Швейцарії, каже Тамара, подібного вона ніколи не бачила. «У Швейцарії ми фарбуємо яйця різними фарбами, але щоб так прикрашати – я не бачила ніколи», – каже Тамара.
Проект «Писанкарство» триватиме до Великодня. Усі зібрані гроші в якості донатів потрапляють до захисників України.
Світлана Прокопчук
