Ось вже два тижні поспіль кілька українців, які мешкають у Бургдорфі, що неподалік Берна, об’єднались і готують їжу для швейцарців. Виручені гроші вони планують надсилати в Україну. Завдяки цій ініціативі продукти харчування отримають люди, які мешкають поблизу фронту і через небезпеку для логістики часто не мають найнеобхіднішого – їжі.
У 21 –му столітті в це важко повірити. Не ймуть віри у це й самі українці, які через нав’язану росіянами війну опинились у небезпечних для життя обставинах. Але наразі чимало людей в Україні голодують. Це стосується прифронтових територій та населених пунктів, які опинились на лінії зіткнення. Якщо раніше проблем із доставкою продуктів чи інших товарів широкого вжитку не було, то нині кожен кілометр шляху гарантує небезпеку для життя. Попри усе там досі живуть люди. Чому вони не евакуюються на безпечніші території? Відповідь на це питання у кожного з них своя. Хтось бідкається на відсутність родичів, хтось не хоче залишати будинок, у якому мешкав усе життя. Зрештою, у всіх є щось спільне – хоч залишатися вдома небезпечно для життя, невідомості вони бояться ще більше. Але ніхто не залишає їх напризволяще. Знаходяться відчайдухи, які завозять у найнебезпечніші населенні пункти благодійну допомогу. Інколи це – працівники оперативних служб України, інколи – небайдужі волонтери, які не стоять осторонь чужої біди.
Не сидять, склавши рук, і ті українці, які через війну виїхали за кордон. Швейцарія надала прихисток майже 80 000 біженців. Кількасот з них мешкає у місті Бургдорф. Близько десяти вирішили об’єднатись, аби допомогти українцям з прифронтових територій.
Ідея належить Віталію Шевчуку та його дружині Марині. Родина Шевчуків об’єднала навколо себе інших вмотивованих біженців. І вже два тижні поспіль вони готують обіди, а люди, які відвідували перед тим Церкву, опісля можуть пообідати разом із родиною чи друзями, заплативши водночас символічну суму.
Проект належить християнській церкві BewegungPlus Burgdorf, яка знаходиться на Lyssachstrasse 33. Один із лідерів громади Stephan Schranz каже, що дуже радий цьому проекту і щасливий, що внесок усієї команди як Церкви благословляє багатьох людей. «Коли ми дивимося на ситуацію біженців у Швейцарії, ми постійно запитуємо себе: чи є перспектива допомогти українцям? А тепер ми спостерігаємо, як вмотивована група людей з України готує їжу для всієї церкви в неділю, і це робить нас щасливими! Я відчуваю, що це – безпрограшна ситуація. Це перемога «збірної» України. адже людям, які це роблять, їхня волонтерська праця дає визнання та відчуття здатності робити щось значуще. Але це перемога і для українців, які отримають фінансову допомогу завдяки проекту. Виграють від цього і відвідувачі Церкви, тому що вони не повинні готувати вдома після служби», – каже Stephan Schranz.
Серед усієї команди професійні кухарі лише Людмила Шевчук та Оксана Шупер. Вони готують спагеті, рис, картоплю. Запікають курку та смажать рибу. Усе присмачують соусами. Їжа тут на усі смаки – з м’ясом та без. Тетяна Гнітецька випікає десерти та булочки. Інші нарізають салати та подають страви, прикрашають залу. Допомагають і діти, які разом з батьками приїхали до Швейцарії шукати прихистку після повномасштабного вторгнення росіян. «Спочатку наша робота не виглядала злагоджено, адже це був наш перший досвід. Вже наступного разу ми діяли, як справжня команда. Кожен відповідав за те, що робив, – пригадує Віталій Шевчук. – Відтак, набравшись впевненості в собі, ми вирішили урізноманітнити меню українськими стравами. Тож подавали вареники з картоплею та голубці. Хвилювались, що традиційна українська кухня не сподобається швейцарцям, тому зготували небагато. Натомість люди ще раз підходили до нас не лише подякувати, але й запитати, чи не залишилось ще. Тож ми вирішили: наступного разу українських вареників буде більше!», – додає Віталій.
Stephan Schranz сподівається, що проект триватиме якомога довше. Церква пропонує простір для цього проекту. А його тривалість залежатиме подекуди від мотивації та можливостей «збірної» України. «Одне, про що я можу сказати з упевненістю, проект для нас є благом. Відтак, поки вони готують, доти ми будемо їсти. Війна в Україні робить мене та всіх людей у Церкві дуже засмученими та безсилими. Якось я запитав себе, у чому може полягати мій маленький внесок у полегшення страждань всіх людей від цієї війни. Відтоді у моїй родині з’явилося бажання стати приймаючою сім’єю і ми тимчасово запропонували кімнату жінці з дитиною. Цей досвід зробив нас щасливими. Церква зараз переживає те саме. Завдяки цьому кулінарному проекту ми всі можемо зробити невеликий внесок, аби великих страждань стало менше. Адже навіть невеликий внесок цінний», – впевнений Stephan Schranz.
Гроші, виручені завдяки цьому благодійному проекту, організатори відправлятимуть в Україну. Передбачається, що завдяки цій допомозі волонтери закуповуватимуть продукти харчування і завозитимуть їх на прифронтові території людям, які під обстрілами росіян залишаються без їжі та води, але вірять у перемогу України!
Світлана Прокопчук
