Класична музика – як інтим. Кожен може слухати, але не кожен отримує насолоду. На щастя, людей, які здатні оцінити українську класику, достатньо. Відтак, глядачів на концертах українських оперних співаків чи хорів чимало. І це не дивує. Адже чимало українських поціновувачів цього мистецтва через війну змушені були переїхати до Швейцарії. Як і музикантів! Одні створюють, інші – співають та грають, а хтось просто насолоджується. Усі разом можуть зустрітися на концертах, як – от концерт камерної української музики, який організувала родина київських музикантів у Швейцарії до Дня Соборності України.
Диригентка та скрипалька Марія Берлад разом із двома дітьми переїхала до Швейцарії через повномасштабне вторгнення росіян ще у березні минулого року. Тут в консерваторії міста Біль навчається старший син родин Юрій. Чоловік Марії – соліст Львівської Національної Опери Роман Страхов – приїхав до Швейцарії напередодні задля виступів.
Українська музика завжди об’єднувала українців. Не раз лунала думка серед професіоналів, що якщо інші народи треба вчити співати, то українці співають і в горі, і в радості, і з професійною освітою, і просто з незламним бажанням. Щоправда, сьогодні слово «незламний» набуває іншого сенсу. Воно свідчить про неймовірно сильний характер нації, який загартувався через війну, яку розпочали росіяни. Але навіть у незламного українця на очах з’являються сльози, коли він чує композицію «Молитва за Україну».
https://www.youtube.com/watch?v=tYZC61-Y4Yw&ab_channel=SwitlanaPro Kopchuk
І цей концерт родина музикантів назвала так само – «Молитва за Україну». Він відбувся у місті Біль в Національній Швейцарській оперній студії. Роман Страхов приїхав спеціально. Але гастролями це не назвеш! Роман вирішив підтримати родину, яку не бачив майже рік, а також допомогти українцям, які залишилися вдома, та об’єднати тих, хто виїхав. Драматичний баритон. Лауреат численних міжнародних конкурсів і фестивалів. Виконавець провідних партій та концертних програм в Україні, Нідерландах, Італії, Франції, Німеччині. Працював у Національній музичній академії в Києві, Національному оперному театрі в Одесі. І вже понад три сезони – у Львівській опері.
До концерту готувалися ретельно. Роман з Марією подбали про репертуар. Відтак, глядачам представили вокальні, інструментальні, хорові твори українських композиторів. «Здебільшого це – фортепіанні квартети та струнні тріо. Також була представлена вокальна творчість різних епох – від Миколи Лисенка та Дмитра Бортнянського до сучасних Бориса Лятошинського, Валентина Сильвестрова та Василя Барвінського. Останній, до речі, професійну музичну освіту здобув у Львівській консерваторії. Після її закінчення вступив на юридичний факультет Львівського університету. Але вже через рік, у 1907 році, виїхав до Праги для продовження музичної освіти. На філософському факультеті Карлового університету Василь Барвінський слухав лекції відомих чеських музикантів. Потім у Львові він обіймав стільки важливих посад, навчав стількох талановитих музикантів. Але на його долю випало чимало випробувань» – розповідає соліст Львівської Національної Опери Роман Страхов.
Ці випробування стосувалися величезної державної радянської машини, яка перемелювала усе на своєму шляху. Вона знищувала і морально, і фізично. Нівечила долі як за слова, так і за думки чи ноти. Так, у 1948 році Міністерство так званої «державної безпеки» СРСР заарештувало композитора. Його примусили підписати документ: «Дозволяю знищити мої рукописи». І їх спалили. Довге заслання на 10 років у мордовські табори не зламали талановитого українця. Після повернення у 1958-му і до смерті у 1963 – му Василь відновлював свої твори з пам’яті.
Демонструвати українську заборонену радянською владою культуру – знаково для музикантів, впевнений Роман Страхов. Крім того, зазначає соліст, він неодноразово бачив здивування в очах швейцарців – вони не очікували познайомитися з таким високим рівнем академічної музичної культури в Україні.
Концертний зал організовував син подружжя Юрій. Він – студент магістратури. Ось уже два з половиною роки навчається у цій студії. Задля талановитого студента у консерваторії розробили окрему систему навчання. І це не усі досягнення молодого оперного співака в Європі. Зараз Юрій Страхов перебуває у творчому турне. «Я брав участь у конкурсі, який відбувся в місті Комо в Італії. Мене запросили на роль у постановці опери «Флейта». Це турне відбудеться в декількох театрах Італії, а також у Брегенці в Австрії», – каже баритон Юрій СТРАХОВ.
Керівництво оперної студії, розповідають Страхови, пішло назустріч із приміщенням не тому, що просили українці. А тому, що музиканти з України надзвичайно талановиті і професійні. «Для нас такі концерти – це об’єднання і цілісність нашої країни, нашого народу. І хоч ми всі різні, але у нас є спільна ідея, думка, спільна жага до волі і до перемоги. Крім того, наша українська пісня та музика дуже насичена та ідейна. І мені здається, що саме вона несе ідею міцності та перемоги», – каже бандуристка Юлія ШЕВЧЕНКО.
Талановита родина Страхових – Берлад організувала кілька концертів у Швейцарії. Один із них відбувся і в Цюриху. І хоч заочно, але дозволив хористам познайомитися з автором одного з творів.
https://www.youtube.com/watch?v=Vu-yLqzJCxA&ab_channel=SwitlanaProkopchuk
«Це колядка Петра Приступова «Ангели, знижайтеся». Її ми буквально вперше й виконали тоді у Цюриху. А потім найкращий товариш автора написав нам. Виявилося, що хтось із глядачів поширив наше виконання у Фейсбук. Її почув автор та попросив зконтактувати з нами. Тепер ми знаємо, хто написав цю чудову композицію. А слова до неї – відомого українського філософа-містика, богослова, поета, педагога Григорія Сковороди», – розповідає Марія БЕРЛАД.
Марія – не лише диригентка цього хору. Вона створила його у Берні кілька місяців тому. «Коли виступаю я, то не витрачаю стільки енергії. Але коли слухаю, як співає чоловік або син, хвилювання за них відбирає дуже багато сил», – додала Марія. Організувати хор у чужій країні було важко, зізнається жінка. Втім, підтримку диригентка завжди знаходила у своїй родині, яка зі звучанням кожної ноти вкотре доказує: бути незламним – у крові кожного українця.
Світлана Прокопчук
Слава Україні навіки!