Ця пісня мені наснилась

Анна Сомкіна: «Ця пісня мені наснилась!»

Не часто ми дізнаємося, звідки поети та піснярі черпають своє натхнення для створення текстів та музики, які торкаються душі. Вочевидь, хтось місяцями коригував текст. Цілком можливо, що музику до якоїсь композиції писала група професійних композиторів. Не виключено, що комусь з видатних творчих людей допомагали друзі, хтось шукав натхнення серед природи, хтось – серед людей чи історичних подій. У кожного свій шлях та своя історія. Але нещодавно в мережі з’явилась пісня, з автором якої мені вдалося поспілкуватися. Це Анна Сомкіна. І вона розповіла, що слова та музика до  пісні «Ангел» їй…наснились.

Для мурах на шкірі достатньо побачити перші кадри: розбите скло свідчить про трагедію. Цю біду переживає нині кожен українець, її ім’я – війна. Росія давно намагається знищити все українське, хоч поки вголос це не називають геноцидом від так званого «братнього народу». Натомість ми стаємо сильнішими, а увесь біль від втрат проектується на творчість. Так сталося і з Анною Сомкіною.

Анна Сомкіна – одеситка.  Професійна музикантка працює викладачем хорових дисциплін в Одеському фаховому коледжі мистецтв та культури імені К.Ф. Данькевича 25 років. Останні десять цю роботу жінка поєднувала з викладанням в хоровій школі імені Стефана Крижановського. Через повномасштабне вторгнення росіян Анна з дітками опинилась у Швейцарії, знайшла прихисток у селищі неподалік Базеля. «Пісню «Ангел» я не придумувала – вона мені наснилась. І сталося це ще у 2014 році, коли Росія вперше прийшла на українські землі на Донбасі. Щодня я слухала новини і щодня статистика щодо втрат була невблаганна – сотня українських воїнів за день, за кілька днів – тисяча. Коли в новинах йшлося про десятитисячні втрати, я плакати вже не могла. Через розуміння, що гинуть найкращі сини свого народу, я впадала у відчай. А ще був страх, що мого чоловіка також заберуть на війну. Крім того, він постійно повторював: якщо покличуть, я вдома сидіти не буду, одразу піду. І якось мені наснився сон – мого чоловіка таки призивають до війська. Увісні ми стояли один навпроти одного, я тримала його за руки і кричала: «Пообіцяй мені! Пообіцяй мені, що ти повернешся! Пообіцяй, що не залишиш мене одну з двома дітками!» Від свого ж крику я прокинулась, а через десять хвилин поклала на стіл папір із текстом цієї пісні», – розповідає Анна.

 «Він їй говорив: «Я їду на війну». Вона говорила: «Я тебе обійму. Я ангелом буду навіки твоїм, щоб ти повернувся живим» – ці рядки пролежали в шухляді довгих 8 років. У цей час Росія продовжувала тероризувати Україну на Донбасі, у повітрі витав дух повномасштабного вторгнення. А Анна боялась оприлюднювати композицію, яку так вистраждала увісні. «Я – професійний музикант, але не вважаю себе професійним композитором чи поетом. І ніколи нічого не виносила на публіку. Але в минулому році, переживаючи за долю України та українців після повномасштабного вторгнення, я наважилась винести  пісню на загал», – додає Анна Сомкіна.

Далі почалась клопітка робота з підготовки запису музики та аранжування. Адже надати звукові барви твору може лише аранжувальник. І це дуже ювелірна робота, адже інколи аранжуванням можна спотворити пісню, інколи – зробити її маленьким шедевром. Аранжувальник «Ангела» – Сергій Дмитрієв, відео з мережі, але чуттєво змонтувала його Юлія Федотова. Щодо виконавців, то Анна ні хвилини не сумнівалась, хто це буде.  «Для кого я писала цю пісню? Я мала уявлення, що це буде доросла зріла пара, мої друзі –   Алла та Сергій Кочиашвілі. Алла –  моя однокурсниця з музичного коледжу, яка має неймовірний вокал. Сергій – музикант, який служить у військовому оркестрі в Одеському окрузі. Якось я сказала аранжувальнику: «Я дала пісні душу, ти – тіло, а мої друзі вдихнули в неї життя», – пригадує Анна.